Київський Патріархат: офіційний сайт
Головна

 

ПОШУК


КАТЕГОРІЇ НОВИН

Офіційні новини

Структура Церкви

Міжцерковні стосунки

Церква і суспільство

Освіта

Духовне читання

Сервер

КАЛЕНДАР

«    Березень 2010    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

 

Отець Агапій Гончаренко та перші згадки про Тараса Шевченка в Америці Огляд ЗМІ


Агапій Гончаренко, „український козак-священик”[1], як він сам себе називав, згадав Т. Шевченка та дав уривки з його творів на сторінках російсько-англійського півмісячника Alaska Herald [2]. Цей часопис почав виходити 1-го березня 1868 року у Сан-Франциско, в Каліфорнії з метою „подавати інформації росіянам на цьому побережжі, а особливо на Алясці, про закони, поведінку і звичаї в американців".

Вже в першому числі знаходимо коротку англійську замітку: „Curious Ideas of the Poet Taras Shavchenko”[3]. Це був вільний, скорочений і трохи незграбний переклад одного уривку з „Кавказу”. Цю першу згадку на західному континенті про нашого поета наводимо цілком:

,,Our country is spacious and great and has many peoples with many languages; all, from the Moldavians to the Finns, are silent. Wherefore? Because a holy priest preached from the scriptures that a swineherd king, who coveted his neighbor's wife and killed the neighbor in order to get her, went to heaven. Another holy priest preached from the words of Bible that one may flay his brother alive, and rob him of his coat and then if he brought the coat to the altar, he would go to heaven. Ah! Christ Jesus, for whom was thou crucified?

В числі 16 того ж часопису А. Гончаренко вмістив 18 перших рядків з „Посланія", яке в нього починається: ,,И смеркає и свитає...", а безпосередньо за тим ще 6 рядків з „Кавказу”:

„За кого жь ти розпинався... Воно жъ такъ и сталось...” [4]. При цих двох уривках не було зазначено, що це Шевченкові рядки і вони не стояли ні в якому зв'язку ні з попереднім, ні з наступним російським текстом.

В наступному числі, вже з підписом: Тарас Шевченко подано було ще два уривки з „Кавказа", той самий, якого було переказано в ч. І англійською мовою: „У насъ же світа якъ на тэ... Дочку і рідню всю забирай”, та безпосередньо за цим ще один: “Храми, каплици и иконы... Съ пожару вкраденный покровъ”[6].

Полемізуючи з газетою „Московские Ведомости'' з приводу якоїсь неприхильної згадки про себе, він двічі в двох числах свого часопису підряд цитує „Думи мої, думи мої... А я тут загину”[6].

Нема сумнівів, що витяги з „Кавказу" і „Послання" Гончаренко зробив за єдиним на той час дуже недоладним ляйпцигським виданням 1859 р. „Новые стихотворения Пушкина и Шавченки”[7]. Навіть англійська транскрипція прізвища поета (Shavchenko) взята Гончаренком під впливом цього видання.

Замість Alaska Herald Гончаренко в 1873 році почав видавати часопис "Свобода, простая речь, издаваемая Агапиемъ Гончаренко въ Санг Франциско, Калифорния. В Ньюйоркській Метрополітальній Бібліотеці знаходиться листок 5-й ,,новымъ изданіемъ, Іюня 1, 1873”. В цьому числі є замітка, що починається словами: “Небожчикъ Тарас Шевченко тако глаголаегь о Московскіхь науках”, - і далі наводиться та цитата з „Кавказу", що її Гончаренко подавав уже в Alaska Herald: „У насъ і світа як на тэ... та й прямо въ рай”. Як видно цитати ці Гончаренко наводив з пам'яті, а не з книжки, бо деякі слова, а в кінці й порядок рядків – змінені.

З того самого числа „Свободи" подаємо ще одну цікаву замітку – передрук Гончаренкової коресподенції до Герценового „Колоколу” – про смерть Шевченка:

Изъ Лондонского „Колокола”, апрель 15, 1861 года. От Агапия (Андрея) Гончаренко. „І без того тяжко-важко нам блукати на далекій чужині, а все-таки була потіха, все-таки була надія. Був в нас дома Кобзаръ, він виспівував діла батьків наших, згадував хто ми і що, чиї діти, коли самі не хочем знати. А тепер його нема. Смерть скосила його. І на душі ще тягче стало. На кого надія, хто потішить наш люд в неволі. Бо чимало єсть дітей нерозумних, а ще більше перевертнів і недоляшків”.

Эти строки на память Тараса Шевченка, умершего 26 февраля 1861 года, были помещены мною в Колоколе хотя нельзя не заметить, сколько мне пришлось вытерпеть неприятностей в то время из-за этих строк от патриотов польских и московских. Я теперь перепечатываю эти строки по прозьбе одного моего родака. Он пишетъ мне: „Задзвонили в Україні у всі дзвони — час нам зробити поминки по праведному Тарасу”[8].

Не було б дивним, як би найшлося ще більше матеріялів про зацікавлення Гончаренка в збереженні пам'яті по Шевченкові. Його друкарня була першою, що мала кирилівські черенки, його часопис був першою публікацією російською, українською, а навіть і сербською мовами [9], таким чином нема сумніву, що його передруки з Шевченка були першими на Американському континенті.


Ярослав Чиж

1. Спомини   Агапія   Гончаренка, українського козака-священика.  – Коломия,   1894.

2. Alaska Herald – Свобода. Издатель Пресвитер Агапій Гончаренко.

3. Alaska Herald, 1868,  1 березня № 1, ст. 3.

4. Там же. 1  вересня, №  16, ст. 7.

5. Там же.  15 вересня. №  17. ст. 6.

6. Там же. 1869,  1 лютого. № 26, ст. 6 і 15 лютого. № 27.

7. Новые стихотворения Пушкина и Шавченки. Лейпцигъ, Воьлфгангъ Гергардъ. 1859, ст. 1 нен. + 43 + 3 нен. Тут надруковано було за непоправними копіями: Кавказ, Холодний Яр, Як умру, то поховайте, Розрита Могила, За думою дума роєм вилітає, І мертвим і живим і ненарожденим землякам...

 

Піонер англомовної шевченкіани

Англомовній Шевченкіані - 105 років. Ми маємо близько тридцяти перекладачів поетового слова англійською мовою. Низка Кобзаревих творів ("Причинна", "Катерина", "Мені тринадцятий минало", "Доля" та ін.) існує в чотирьох англомовних інтерпретаціях, а то й у п'ятьох ("Гамалія", "Тарасова ніч", "Мені однаково, чи буду..." та ін.). "Думи мої, думи мої...", "Кавказ", "І мертвим, і живим..." перекладені англійською мовою шість разів; існує двадцять англійських перекладів "Заповіту"; з 1964 року маємо англійський переклад "Кобзаря", що містить усі поетичні твори Тараса Шевченка, писані українською мовою.

Хто ж перший англійський перекладач українського поета, хто перший розповів про нього англійською мовою?

Архівні документи, епістолярії та публіцистика минулого століття свідчать, що це був Андрій-Агапій Гончаренко[1].

Це вельми цікава та оригінальна постать тривалий час була майже забута - жорна часу затерли матеріали про А. Гончаренка. В 1956 році О.М. Євніна писала: "Перша згадка про Шевченка англійською мовою з'явилася, наскільки нам відомо, в сан-франціській газеті "The Alaska Herald" ("Вісник Аляски") за 1.III. 1868 року... На жаль, ми не маємо у своєму розпорядженні ні цієї статті, ні навіть скільки-небудь задовільного переказу її"[2].

Минуло небагато часу, і розшуки увінчалися успіхом, розкрили для дослідників Гончаренкове життя.

Андрій-Агапій Гончаренко народився 31 серпня 1832 року в селі Кривин на Київщині, в сім'ї священика. Він навчався у Київській бурсі, а згодом у семінарії, яку закінчив 1853 року. Незабаром постригся в ченці до Києво-Печерської лаври. Ще маленьким Андрійко зненавидів панських попихачів, зненавидів батіг, що гнав селян на панщину. "З молоком матері я увіссав любов до волі й ненависть до деспотизму", - писав згодом Гончаренко [3].

Хлопчик любив слухати розповіді материного брата - Дмитра Богуна, який приїжджав з Києва. Коли Андрієві сповнилося шістнадцять років, Богун, не без підстав запідозрений у революційній діяльності, втік до Італії, рятуючись від арешту.

В Лаврі юнак познайомився з декабристом Сергієм Трубецьким, який, після повернення з довголітнього заслання, перебував у Києві. Гончаренко на все життя зберіг теплий спогад про це знайомство.

З дитинства хлопець знаходив утіху в книжках. Читав багато, жадібно. Любов до книжки проніс крізь усе життя.

У листопаді 1857 року Гончаренка послали ієродияконом до Греції, в посольську церкву в Афінах. Там бачив ту ж розпусту і лицемірство, що й у Києво-Печерській лаврі. Він вивчав грецьку та арабську мови, багато читав - на столі в нього лежали нові випуски герценівських "Колокола" й "Полярной звезды". Через земляка Давидова з Одеси Гончаренко незабаром налагодив і листовний зв'язок з Герценом та Огарьовим. "Колокол" друкував Гончаренкові статті, в яких він викривав російське духовенство, вимагав звільнення монастирських селян [4]. Якось шпигуни вистежили-таки, що Гончаренко послав листа до Герцена та Огарьова. За кілька хвилин його долю було вирішено. Царський посол Озеров попросив ієродиякона пообідати з ним на кораблі "Русалка". А коли Гончаренко з'явився туди, його заарештували й повідомили, що повезуть до Росії. Це було 2 лютого 1860 року. У Константинополі друзі-земляки допомогли Гончаренкові втекти. 4 березня 1860 року він був уже в Лондоні. Герцен, Огарьов та інші політичні емігранти зустріли його як друга.

1 квітня 1861 року Герцен особисто повідомляє в "Колоколе" про смерть Шевченка. Під цим повідомленням Гончаренко українською мовою надрукував некролог про Кобзаря [5]. В Центральному історичному архіві Львова знайшли 1960 року доти невідомий автограф Герцена - розпорядження лондонському друкареві набрати статтю Гончаренка українською мовою якомога уважніше [6]. У некролозі Гончаренко називав Шевченка "ворогом тиранії будь-якого ґатунку", "борцем проти царя, чиновників, панства, свого та чужого". У цій же статті він висловлював думку про те, що Шевченкове слово "сповнювало надією серця гноблених і гнаних його земляків на далекій чужині, потішало наш люд у неволі" [7].

У Лондоні Гончаренко викладав російську мову, працював у Британському музеї, займаючись нумізматикою, а також був складачем у друкарні, де разом з Л. Чернецьким набирав "Колокол". На свої кошти він найняв помешкання для безробітних політичних емігрантів. Будні минали в роботі, а в неділю емігранти часто збиралися у Гончаренка. Та недовго перебував він у Лондоні. В тогочасній Греції панував тиранічний режим короля Оттона. Гончаренко вболівав за долю близького йому грецького народу. Дізнавшись, що греки піднімаються на боротьбу проти тиранії, він негайно поїхав туди, хоч і розумів, що ризикує життям. Царський уряд, що був у дружніх стосунках з режимом Оттона, оголосив його "небезпечним злочинцем". Гончаренку довелося виїхати з Греції до Александра. Скрізь стежило за ним "всевидюще око": до царських дипломатів надходили накази з Петербурга заарештувати вільнодумця - в Александры з ініціативи царського посла було навіть організовано замах на нього. Та друзі скрізь допомагали Гончаренкові.

Поступово Гончаренка захоплює нова ідея: видавати газету, щоб у такий спосіб допомагати рідному народові. Для цього потрібні гроші. Він їде до Північної Америки і деякий час працює в Нью-Йорку робітником. Згодом, щоб здійснити свій намір, переїздить до Сан-Франціско. Звідти було найлегше переправляти публікації в Сибір. До того ж Сан-Франціско тих років був свого роду "факторією" Аляски. Доля ж її мешканців - алеутів, росіян, українців, які перейшли з-під царського гніту під американський, - дуже турбувала Гончаренка.

Він заснував свою друкарню 6 листопада 1867 року в Сан-Франціско, на вулиці Клейстріт, № 611. Першою книжкою, надрукованою Гончаренком, був "Англо-російський розмовник" (English-Russian Phrase-Book).

Того ж таки 1867 року Гончаренко з друзями заснував "Російське республіканське добродійне товариство "Декабрист". Розмістилося воно там же, де й друкарня. На дверях був напис російською мовою: "Ніхто з тих, хто поважає православ'я або самодержавство, не сміє відвідувати нас чи мати будь-які зв'язки з нами".

Першого березня 1868 року Гончаренко розпочав регулярне видання двотижневика "The Alaska Herald" ("Вісник Аляски"). Двотижневик виходив переважно англійською мовою. Однак у ньому було чимало статей російською та зрідка українською мовами. Згодом (з грудня 1869 року) Гончаренко вписував у заголовок кирилицею слово "Свобода".

В першому ж номері "Вісника Аляски" Гончаренко вмістив свою статтю під заголовком "Curious Ideas of the Poet Taras Shevchenko" (Цікаві ідеї поета Тараса Шевченка).

Оскільки ця стаття - перша згадка про Тараса Шевченка в англомовному світі, наводимо її тут повністю:

"Our country із spacious and great and has many people, with many languages; but all, from the Moldavians to the Finns, are silent. Wherefore? Because a holy priest preached from the Scriptures that a swineherd king, who coveted his neighbor's wife and killed his neighbor in order to get her, went to heaven. Another holy priest preached from the of the Bible that one might flay his brother alive, and rob him of his coat, and then, if he brought the coat to the altar, he would go to heaven. Ah, Christ Jesus, for whom wast thou crucified?"

Перед нами - прозовий переклад уривків з Шевченкового "Кавказу". Перекладено рядки з 89 ("У нас же світа, як нате...") до 106 ("Хоч і рідню всю забери") та рядки 128-9 ("За кого ж ти розіп'явся, Христе, сине божий?").

Так, завдяки А. Гончаренкові, Шевченкове слово вперше прозвучало англійською мовою.

Гончаренків переклад відзначається великою змістовою точністю. Але, як кожне прозоре відтворення поезії, він не може претендувати на звання перекладу в повному значенні цього слова. До того ж навіть добрий переклад, на відміну від оригіналу, є категорія історична й потребує поновлення. Отже, Гончаренків переклад має для нас лише історико-літературне значення.

В тринадцятому номері свого двотижневика (1 вересня 1868 року) Гончаренко вмістив в оригіналі уривки з послання "І мертвим, і живим..." У наступному номері знаходимо (знову українською мовою) уривки з поезії "Думи мої, думи мої..." Уривки з "Послання" були надруковані також у двотижневику в лютому 1869 року - теж в оригіналі. У "Віснику Аляски" дуже рідко з'являлися статті на літературні теми. Так, від 1 березня 1870 року до 15 лютого 1871 року знаходимо лише дві літературні статті, присвячені Олександру Герцену. Те, що Гончаренко порівняно часто звертався до творчості Тараса Шевченка, вказує, як шанував він Кобзаря.

Постає питання: чи записав Гончаренко твори Шевченка з памяті, чи він мав "Кобзар "?

Як свідчать автобіографічні матеріали А. Гончаренка, в січні 1861 року він одержав від Огарьова "Кобзар", надрукований в Петербурзі 1860 року. В цьому виданні була поезія "Думи мої, думи мої...", але не було ні "Кавказу", ні "Послання". Обидва ці твори були надруковані в книжці "Новые стихотворения Пушкина и Шевченка ", виданій у Лейпцігу 1859 року. Отже, Гончаренко міг мати й це видання.

Двотижневик виходив регулярно до квітня 1872 року. Гончаренко був і редактором, і складачем, і експедитором. Журнал мав читачів у Японії, Китаї та на Гаванських островах. П'ятсот примірників Гончаренко розсилав по Алясці та Сибіру шляхами, тільки йому відомими [8]. Він ставив перед собою завдання допомагати українському та російському населенню Аляски боротися за свої права - про це йшлося в статтях, писаних здебільшого по-російському. Так, у номері від 1 травня 1870 року знаходимо статтю російською мовою "Руссо-Американцы и Алеуты", яка описує безправне існування простого люду; вже в першому номері двотижневика вміщена стаття під заголовком "Важное дело", в якій розповідається про знущання американської воєнщини з мирного населення Аляски. Статті англійською мовою знайомлять англомовного читача з умовами російського та українського життя, нещадно викривають царат. Так, у тому ж першому номері знаходимо писану англійською мовою статтю О. Гуровського про реакційну суть російського царату; "Кріпацтво все ще існує в Росії" - читаємо в номері від 15 червня 1870 року. Серед публікацій знаходимо цікаві статті про життя чехів у Сполучених Штатах Америки (1 червня 1870 року), про злиденне існування індіанців Аляски (1 грудня 1870 року). Низка статей присвячена життю українців на Алясці та їхній ролі в історії освоєння Північно-Західної Америки. Часто згадується і Герценів "Колокол".

"Ті, хто борються за пригноблених, рідко знаходять винагородження в своїй праці", - з болем писав Гончаренко у "Віснику Аляски" від 1 березня 1872 року. Надмірна праця, конфлікти з американськими урядовцями та ділками виснажили Гончаренка. 1872 року він продав англійський друкарський шрифт Бібліотеці Конгресу у Вашінгтоні, але продовжував випуск газети "Свобода" слов'янським шрифтом. З 1 вересня 1872 року до 1 червня 1873 року вийшло лише 5 номерів. В них, поруч з російськими, були статті й українською мовою. Гончаренко розповідав про себе, про своїх земляків на чужині ("До родаків на чужині" - № 3 від 14 грудня 1872 року; "Україно, моя ненько" - № 4 від 2 лютого 1873 року та ін.).

В п'ятому номері "Свободи" Гончаренко передрукував свою статтю-некролог про Тараса Шевченка, яка була вміщена в "Колоколе". Під статтею знаходимо таке пояснення: "Ці рядки на пам'ять про Тараса Шевченка, який помер 26 лютого 1861 року, були вміщені мною в "Колоколе"... Я тепер передруковую їх на прохання одного мого земляка, який написав мені так: "Задзвонили на Україні у всі дзвони -час нам зробити поминки по праведному Тарасу".

1873 року Гончаренко купив ферму за 26 миль від Сан-Франціско. На хаті був напис, що став гаслом всього Гончаренкового життя - "Свобода". Разом з дружиною - Альбіною Чітті - американкою, що походила з італійських революційних кіл - Гончаренко організував недільну школу для бідних дітей.

"А. Гончаренко немов ожив як українець, одержавши від нас звістку із признанням його діяльності, а також наші коломийські видання, та став писати нам по-українському, між іншим, обіцяв нам прислати для "Народу" свої "Споминки", що, вже давно описані по-англійському, лежать у рукописі", — писав Михайло Павлик на початку 1894 року.

1893 року Гончаренко надіслав Павликові свою фотографію з написом на зворотному боці, який звучить: "На ріках круг Вавілона, Під вербами, в полі, Сиділи ми і плакали, В далекій неволі... І коли тебе забуду, Ієрусалиме, Забвен буду покинутий, Рабом на чужині, І язик мій оніміє, Висохне, лукавий, Як забуду пом'янути, Тебе, наша козацька славо".

Цей уривок з 136-го "Давидового псалма" Тараса Шевченка з доданням слова козацька, - ще один доказ того, як добре А. Гончаренко знав творчість Кобзаря.

Обіцяні "Споминки" були надіслані М. Павликові -їх знаходимо в журналі "Народ" (1894, № 6-9). Того ж 1894 року М. Павлик видав ці спогади окремою книжкою в Коломиї.

Гончаренкові спогади були високо оцінені галицькою громадськістю. Про це довідуємося з рецензії Івана Дорундяка, вміщеної у газеті "Хлібороб", яка видавалась для широких селянських мас і трудящих міста за редакцією Івана Франка, а згодом М. Павлика та І. Герасимовича. Михайло Павлик у своїх статтях також високо оцінює ці спогади, як і всю діяльність їх автора.

Одночасно М. Павлик прекрасно бачив плутанину в поглядах Гончаренка, його потяг до анархізму й утопії. Так, він писав: "З Гончаренком можна де в чому не годитися, та його мусить поважати усякий, кому дорога воля нашої країни".

Громадсько-політичний та науково-популярний журнал "Народ" час від часу друкував статті А. Гончаренка. Зокрема, там знаходимо його статтю "Волі, вічної, святої волі", присвячену втечі десятьох в'язнів з царської тюрми, а також його лист до Михайла Павлика, в якому Гончаренко розповідає про своє життя в Каліфорнії, про підступи царату проти нього. Дуже цікаве закінчення листа: "Моє щире: з Новим Роком Добродію Івану Франкові, і всім рожденим і ненародженим родакам моїм".

Побачити Україну Гончаренкові так і не довелося. Він помер 5 травня 1916 року на своїй фермі, де його й поховали.

В історію культури він увійшов як борець проти царату, як перший популяризатор та перекладач Тарасового слова в англомовному світі.


Роксоляна ЗОРІВЧАК Львів

(журнал "Всесвіт" № 3 за 1973 р.)

 

1.Український радянський енциклопедичний словник в 3-х томах, т. І. К., 1966, стор. 490; Шевченко Т. Г. Бібліографія літератури про життя і творчість 1839-1959. Том 1 (1839-1916), К., 1963, стор. 27, 131, 397.

2. Євніна O. М, Дожовтнева та радянська   українська література за рубежами СРСР. К. 1956, стор. 57.

3. "The Alaska Herald", 18. VIII, 1870, стор. 6.

4. Про це див.: Павлик М. Ще про Агапія Гончаренка. Коломия. "Народ". 1894. №2.

5. Поминки по Шевченке в Лондоне в 1861 году. "Киевская старина", 1896, № 2.

6. Про це див.: Дей О. Записка О. І. Герцена, зв'язана з ім'ям Т. Г. Шевченка. "Жовтень", 1961, № 2, И. Досенко. Ценная на¬ходка. "Учительская газета", від 7.ИІ.1961.

7. "Колокол", № 95, Бід І. IV, 1861.

8.Гончаренко А. Лист до М. Павлика. Коломия, "Народ", 1894, № 2, від 15 січня, стор. 21.

 

 

Джерело: Переяслав-Хмельницькі єпархіальні відомості.

 

 

Нова версія офіційного сайта УПЦ Київського Патріархату

СТАТИСТИКА

© 2006 Прес-центр Київської Патріархії