Київський Патріархат: офіційний сайт
Головна

 

ПОШУК


КАТЕГОРІЇ НОВИН

Офіційні новини

Структура Церкви

Міжцерковні стосунки

Церква і суспільство

Освіта

Духовне читання

Сервер

КАЛЕНДАР

«    Лютий 2010    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28

 

26 ЛЮТОГО – БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ КОНСТАНТИНА ОСТРОЗЬКОГО Життя Святих


 
2008 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату приєднав до лику святих Костянтина Острозького, тож цього року благочестивий люд уперше відзначає день його молитовного спомину. За що ж він сподобився такої честі?

Костянтин Костянтинович, князь Острозький, народився 1527 року. Він жив у часи, коли Русь-Україна перебувала під владарюванням об’єднаної литовсько-польської держави – Речі Посполитої, у якій дедалі більше переважала роль поляків і Римського Католицизму. Щоб перевести русичів-українців на свою мову і віру, держава настійно вживала різних заходів – і збройних, і мирних, і беззаконних, і юридичних. Це врешті стало давати гіркі плоди. Українська еліта – магнати (з колишніх руських князів) та шляхта (з колишніх боярі) – рід за родом стали переходити на Католицтво, а відтак і на польську мову й культуру. На великій заваді цьому стояли князі Острозькі.

Яка то була знатна родина! Своє походження вона вела від самого Володимира Великого, мала серед предків багатьох видних діячів, навіть одного святого – преподобного чудотворця Феодора Острозького. Їхні землі – то була «держава в державі»: 80 міст (серед них – Острог, Володимир), 10 великих містечок, 2760 сіл... Серед посад і титулів князя – «староста Володимирський», «воєвода Київський». Велетенські прибутки (1 мільйон 200 тисяч золотих на рік), півторатисячне приватне військо робили Острозького однією із найвпливовіших постатей не тільки Речі Посполитої, а й усієї Східної Європи. Такої сили боявся і сам король: якщо до інших магнатів звертався «твоя вірносте», то до князя Костянтина – «Ваша світлосте». Та князь Костянтин і сам двічі кандидувався на королівський трон.

Але він хоч і мав успіхи в політиці та військовій справі, проте мало цікавився цим. Свої маєтності й зусилля спрямовував на оборону і розбудову Православ’я. А наша віра в ті часи перебувала у великому занедбанні. Вищих ієрархів призначав король із числа відданих йому багатіїв-мирян, тож вони, хоч і висвячені, вели зовсім світське, вельможне життя і нітрохи не дбали за Церкву. Чимало з нижчого духовенства і собі не відставало. Ні шкіл, ні друкованих книжок православних у нас не існувало зовсім. Не дивно, що заможні батьки віддавали своїх синів до католицьких навчальних закладів, а виходили вони з них уже поляками і католиками. Були це також часи великого протистояння Католицизму й Протестантства. Ксьондзи та пастори доводили українцям свою правоту з Бібліями в руках, а в православних не було не тільки друкованого Святого Письма, а й повного рукописного.

Усе це не давало спокою князеві-патріоту. Передусім він вирішив створити вищу школу в Україні. В Острозі його коштом було засновано й утримувано такий заклад. Кращі наукові сили з усієї Вітчизни і з-за кордону (аж із Греції та Північної Африки!) на запрошення князя згромадилися в Острозі. Навчання було поважне, як у кращих європейських університетах. І хоча король не дозволив офіційно називати цей виш академією, проте це був перший вищий навчальний заклад у всіх православних слов’ян. За півстоліття існування його випускники розійшлися по всіх усюдах, ширячи освіченість у нашому народі. За прикладом Острозької академії почали з’являтися інші навчальні заклади, зокрема в Києві та Львові.

Але найголовніша справа князя Острозького – в іншому. У нас не було повної Біблії. Були, звичайно, перекладені ті її частини, що вживаються на відправах, а от повної – не було. Ба більше: під однією обкладинкою не мали її навіть греки. Тому католики насміхалися: мовляв, православні самі не знають, у що вірять.

На ту пору в Україні перебував у вигнанні диякон Іван Федоров (тут він іменував себе Федоровичем): друкарство, що на той час було новою справою, у Московії вважали «диявольським ділом», тож майстер мусив емігрувати. Князь Острозький запросив його до себе, придбав обладнання, рідкісне тоді й надзвичайно дороге. Одночасно по всіх православних країнах посланці розшукували старі рукописи Божого Слова. В Острозі їх ретельно досліджували, звіряли, перекладали, апробовували – для свого часу за останніми досягненнями богословської науки. І врешті-решт 1581 року Біблію було надруковано: як на ту епоху – великим накладом, на найвищому поліграфічному рівні. Острозька Біблія і донині є в певному розумінні зразковим церковнослов’янським перекладом.

То була дуже коштовна справа, і не лише в плані духовному. Так ми вперше одержали повний православний текст Священного Писання, у достатній кількості примірників. Але ж скільки грошей усе це потребувало: зведення будинків для академії й друкарні, утримання їх, відрядження посланців, закупівля рукописів, заробітна плата для вчених і перекладачів!.. А ще ж були десятки інших духовних книг, було піклування про 620 церков і 20 монастирів на своїх землях, було відстоювання Православ’я політичними засобами. І все це князь Костянтин Острозький чинив своїм коштом. Доки жив князь, доти в його особі полонізатори й окатоличувачі бачили твердиню Православ’я, і наша віра, наша мова й культура опиралася, не здавалась.

...А міг би магнат витрачати свої гроші, «як усі»: зводити все нові палаци, купувати ще і ще золочені карети й заморських рисаків без міри. Міг би відцуратися рідної мови й перекинутись у католики. Міг би – якби не почував себе сином України-Русі й сином Православ’я.

Нинішнім олігархам теж є на що потратити свої мільйони: ледь животіє українське православне книговидання, не має наша Церква своєї радіостанції, телеканалу, кіностудії... Їх мають інші, не ми. Але ми мали у своїй історії гідний приклад і промовляємо сьогодні: «Благовірний князю Костянтине Острозький, моли Бога за нас!»






 

 

Джерело: Волинська єпархія.

 

 

Нова версія офіційного сайта УПЦ Київського Патріархату

СТАТИСТИКА

© 2006 Прес-центр Київської Патріархії