Київський Патріархат: офіційний сайт
Головна

 

ПОШУК


КАТЕГОРІЇ НОВИН

Офіційні новини

Структура Церкви

Міжцерковні стосунки

Церква і суспільство

Освіта

Духовне читання

Сервер

КАЛЕНДАР

«    Січень 2007    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

 

Старий Новий рік Церковний календар


Дванадцять днів після свята Різдва Христового зазвичай називають «святками», тобто святими днями, тому що ці дванадцять днів освяченні великими подіями Різдва Христового і Богоявлення, яких святкування ймовірно було колись коротшим, коли ці свята Різдва Христового і Богоявлення з’єднаними були в один день. Після ж розділення їх святкування поширилось на всі дні між 25 грудня і 6 січня за старим стилем, а за новим з 7 по 19 січня. 
 
Ці дні ще називають святими вечорами. Святити цих дванадцять днів після свята Різдва Христового Церква розпочала з давніх часів. Святий Амвросій Медіоланський говорить, що «Господь народженням Своїм на землі приніс світло людям і дням», а святий Григорій Ніський у своєму слові на Різдво Христове розмірковує: «нині темрява починає розсіюватися і світла стає все більше і більше, яке скорочує межі ночі. Погибельна ніч гріха, яка дійшла до останньої крайності і беззаконня, доведена до крайньої межі нечестя нині розсіюється».
 
Після Різдва Христового настає Новий Старий Рік, день Обрізання Господнього та пам’яті Святого Василія Великого. Цьому дню передує за народною традицією багатий вечір, із дванадцятьма приготовленими стравами. А в сам день Нового Року 1 (14) січня ми можемо почути такі поздоровлення:
 
Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,
На щастя, на здоров’я та на Новий Рік,
Щоб уродила краще, як торік,
Коноплі під стелю, а льон по коліна,
Щоб вас, хрищених голова не боліла,
Будьте здорові з Новим Роком.
Дай Боже!
 
В цей день відправляються в храмах урочисті богослужіння. В стихирах, піснях канону згадується Обрізання Господнє. Обрізання – це священнодія Старозавітної Церкви, яка була праобразом християнського таїнства Святого Хрещення. На восьмий день після Свого Народження Господь наш Ісус Христос, за старозавітним законом, прийняв обрізання, яке було встановлене для всіх немовлят чоловічої статі на знак Завіту Бога з праотцем Авраамом і його нащадками. При звершенні цього обряду Божественному Немовляті дано Ім’я Ісус, яке було сповіщене Архангелом Гавриїлом ще в день Благовіщення Пресвятої Діви Марії. За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, показуючи приклад, як людям потрібно неухильно виконувати Божественні постанови. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто потім не міг засумніватися в тому, що Він був істинною Людиною, а не носієм примарної плоті, як навчали потім єретики докети. В Новому Завіті обряд обрізання поступився місцем Таїнству Хрещення.
 
Свято Обрізання Господнього не має ні передсвята, ні післясвята і триває всього один день. Встановлено Церквою в давні часи. До нас дійшло чимало слів святих отців Церкви ІV століття, які були виголошені ними саме в цей день.
 
В цьому столітті святкування Обрізання Господнього, як видно із слова Амфілохія Іконійського на день Обрізання, було з’єднане із відзначенням пам’яті святителя Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської. Цього дня Церква у своїх піснеспівах виголошує: «Плотське обрізання Боголюдського Слова і пам’ять Василія Великого шануємо».
 
Народився великий святитель біля 330 року в Кесарії, адміністративному центрі Кападокії. Походив із знаменитого і багатого роду, який був відомий ревністю християнської віри. Мати святого Василія, Емілія, була донькою мученика; батько – адвокатом і відомим викладачем риторики. Сім’я було великою – п’ять синів і п’ять доньок. Із них п’ятеро було зачислено до сонму святих. Освіту майбутній святитель здобув від свого батька та від найкращих вчителів Кесарії Кападокійської. Тут у школі Василій познайомився із святим Григорієм Богословом, а пізніше перейшов на науку до Константинополя, де слухав видатних промовців і філософів. Для завершення освіти святий Василій відправився до Афін. Він так багато всього вивчив, що йому не було рівних. Філософ, філолог, промовець, юрист, природознавець, який мав глибокі пізнання в астрономії, математиці та медицині – це був корабель, так нагружений вченістю, наскільки це може бути містким для людської природи. В Афінах між Василієм Великим і Григорієм Богословом склалася найтісніша дружба. Пізніше в своєму похвальному слові про Василія Великого, Григорій Богослов скаже: «Нами керувала рівні надії і в справі самій заздрісній – в навчанні… Нам відомі були дві дороги: одна – до наших священних храмів і до тамтешніх вчителів; інша – до наставників наук зовнішніх».
 
Біля 357 року святий Василій повернувся в Кесарію, де якийсь час викладав риторику. Згодом він відмовляється від вчителювання і стає на шлях аскетичного життя. Василій приймає хрещення від Кесарійського єпископа Діанія і поставляється читцем. Він тлумачить для народу Святе Писання, але відчуває ще потребу в духовному вдосконаленні і відправляється за шуканням наставника в Єгипет, Сірію і Палестину, до великих християнських подвижників. Після повернення знову на Батьківщину, святий Василій, уподібнюючись до них, роздає все своє майно вбогим і знаходить мешкання для подвижництва неподалік своєї матері і сестри, які раніше, для проведення подвижницького життя, відійшли у свій родовий маєток на річці Ірисі. Майбутній святитель став жити неподалік, на іншому березі цієї річки. В цей час Василій, разом із своїм другом Григорієм займаються вивченням Священного Писанння і впорядковують знаменитий збірник «Добротолюбіє». Також святий Василій на прохання ченців пише устав – правила морального життя. Він стає фундатором багатьох чоловічих та жіночих монастирів.
 
В період царювання Констанція (337-361) поширилось єретичне вчення Арія, і Церква закликала до служіння обох святителів. Святий Василій повернувся в Кесарію, був рукоположений Мелетієм, єпископом Антіохійським в диякона, а потім єпископом Євсевієм Кесарійським 364 року в сан пресвітера. Для Василія настали важкі часи спокус і випробовування від зовнішніх і внутрішніх ворогів. Спочатку він накликав на себе гнів правлячого єпископа, але на захист його виступили монахи і не деякий час Василій знову відійшов на подвиги. Але, коли до влади прийшов імператор Валент (364-378), рішучий прибічник аріан, його знову покликав єпископ Євсевій до Кесарії. Тут пресвітер Василій стає на захист святого Православ’я. Складає чин Літургії, пише свої Бесіди на Шестоднев, на 16 глав пророка Ісайї, на псалми, вдруге впорядковує збірник чернечих правил.
 
Про подвижницьку і освітньо-богословську працю майбутнього великого святителя Церкви розповідає його приятель святитель Григорій Богослов: «Він годував бідних, займався убогими подорожуючими, піклувався про дів, писав устави для ченців, чинопослідування Літургії, прикрашав вівтарі…». Після смерті єпископа Кесарійського Євсевія, в 370 році, на його кафедру був поставлений Василій, якому підпорядковувалось тепер 50 єпископів одинадцяти провінцій. Святитель Афанасій Великий, архиєпископ Олександрійський, з радістю і вдячністю Богові вітав дарування Кападокії такого єпископа, як Василій, який прославився святістю, глибокими знаннями Священного Писання, великого освіченністю, трудами на благо церковного миру і єдності. Не дивлячись на постійну небезпеку, яка підсилювалась тим, що офіційна влада імперії стояла на боці аріан, святий Василій підтримував православних, свою паству, закликаючи їх до мужності і терпіння. Сам святитель переміг імператора Валента і його аріанські переконання. Коли той прибув до Кесарії, для того щоб вигнати святого Василія, то останній непохитно стояв на своєму. Своєї поведінкою він вплинув так на імператора, що той не підтримав аріан і не вислав святителя Василія з Кападокії. В день Богоявлення, при великій кількості віруючого люду, імператор Валент увійшов в храм і немов потонув у натовпі народу, щоб показати видиме єднання з Церквою. Коли ж у храмі розпочався псалмоспів, слух його вражений був, як блискавкою. Імператор побачив море народу, а у вівтарі і навколо нього благоліпність. Впереді всіх стояв Василій, який не нахилявся ні тілом, ні поглядом, немов у храмі нічого не відбулося нового, але весь був навернений тільки до Бога і престолу, а клір його був  у страху і благоговінні. Доповівши Валенту про непохитність святого Василія, префект Модест сказав: «Переможені ми, царю, настоятелем Церкви».
 
Святий Василій Великий майже кожного дня звершував святу Літургію. Він особливо турбувався про виконання і дотримання церковних канонів, уважно слідкуючи за тим, щоб до кліру вступали тільки достойні. Святитель декілька раз на рік оглядав свою єпархію. За прикладом його життя жив весь клір – пресвітери і диякони. Вони були бідними і допомагали всім чим могли. Для кліру своєї митрополії святий Василій добився скасування податків. Збудував чимало храмів і два монастирі – чоловічий і жіночий з храмом на честь 40 мучеників.
 
Хвороби ще з молодих років, труди навчання, подвиги стримання, турботи і скорботи пастирського служіння дуже рано висушили сили святителя. Упокоївся він 1 січня 379 року у віці 49 років. Незадовго перед кончиною святитель благословив Григорія Богослова на Константинопольську кафедру. У своєму похвальному слові, яке було присвячене святому Василію, святитель Григорій Богослов вказав на достоїнства великого архипастиря: «Така звитяга Василія, така велич слави, що багато хто, навіть уподібнюючись його тілесним якостям, застосовував їх для своєї слави. Такими були у Василія блідність обличчя, тихість ходи, непоспішність у мові, незвичайна задуманість і заглиблення в себе, що в багатьох із-за причини неправильного уподібнення і розуміння зробилось просто грубоватістю і напищеністю. Таким був у Василія вигляд одежі, влаштування ліжка, поведінка при споживанні їжі, і все це робилось в нього просто. І ти побачиш, каже Григорій Богослов, - багатьох Василіїв за зовнішністю; це – виліплення, яке являє собою тінь Василія…».
 

Після упокоєння святого Василія, Церква відразу стала святкувати його пам’ять. Святий Амфілохій, єпископ Іконійський, у своєму слові на день упокоєння святителя Василія Великого говорив: «Не бе причини і не випадково божественний Василій розрішився від тіла і представився від землі до Бога в день Обрізання Ісуса, яке святкується між днем Різдва і Хрещення Христового, підносив обрізання духовне, і сам, позбувшись тіла, був удостоєний вознестися до Христа саме в священний день згадування Обрізання Господнього. Тому-то і встановлено в цей день щорічно шанувати пам’ять Великого святкувнням і урочистістю».

 

 

Джерело: Архиєпископ Димитрій (Рудюк).

 

 

Нова версія офіційного сайта УПЦ Київського Патріархату

СТАТИСТИКА

© 2006 Прес-центр Київської Патріархії